ЛНУ ім.І.Франка
English version  
 
 

НОВИНИ ФАКУЛЬТЕТУ

 
Головне меню
Головна сторінка Iсторiя  та сьогодення Керiвництво Кафедри Лабораторії Магiстратура Аспiрантура Виховна робота Абітурієнтові Наукові видання Рада молодих вчених Прес-служба Iнститут екологiї  iнформацiї Творчий доробок студентів
 
Наші друзі
 

 
 


 

TEDxLNU у Львівському національному університеті імені Івана Франка

Подія TEDxLNU – це лише «немовлятко» у подібному форматі. Проекти TED та цілком самостійний TEDx створені для того, щоб висловлювати й поширювати ідеї, надихати та провокувати до дій. Стрімко поширюючись країнами світу, цей проект дійшов і до України.

14 грудня 2013 року таку подію організувала студентська молодь Львівського національного університету імені Івана Франка.  «Немовлятко починає своє життя», - оголошує ведуча та запрошує на сцену першу учасницю TEDxLNU Дарію Карелінау із Запоріжжя, яка є персональним тренером, дієтологом, фітнес-блогером і  журналістом.

«Фітнес – більше, ніж здоров’я»  -  з такою темою виступила перша доповідачка. «Уявіть, ви досягли бажаної вершини, але якщо виникають проблеми зі здоров’ям, ви не зможете цим насолоджуватися. Тому правильним є твердження, що неможливе щастя без здоров’я». Дарія  зазначила, що в дитинстві нас не вчили замислюватися над тим, чого нам чекати від майбутнього та думати про наслідки ще до того, як їх доведеться усувати. «Щоранку ми прокидаємося «розбитими», аби привести себе до ладу, п’ємо каву, енергетики, згодом йдемо до лікаря. Ми вже готові боротися з наслідками але не замислюємося про те, чому ця проблема виникає і як усунути причину», - каже вона. Здоровий спосіб життя зараз є модним трендом. Дарія й сама зізнається, що її захоплення фітнесом почалося із бажання гарно виглядати, але справжньою мотивацією згодом стало саме здоров’я. Вона переконана, що гармонійний розвиток людини неможливий без правильного харчування, певних фізичних навантажень та догляду за собою. Тому для людей зі звичками поганого харчування, з небажанням іти до спортзалу та перебувати у гармонії зі своїм тілом, радить: «Замисліться перш, ніж щось починати, до яких наслідків це призведе, а перш, ніж щось з’їсти, запитати, що це дасть моєму тілу».

 «3D-принтери – інструмент майбутнього»  - з цією темою виступив другий учасник - Іван Пасічник - інженер, хакер, стартапер, який  розпочав свою доповідь з обіцянки розповісти про 3D-принтери та що неймовірного можна з ними робити.

Як виявилося, технологія 3D-друку відносно не нова. Її винайдено ще 1984 року (винахід запатентовано 1986 року). Але дізналися про це люди лише в останні роки: інформація про технологію поширювалася в мережі Інтернет.

На думку Івана Пасічника,  цей пристрій є незамінним інструментом майбутнього . Щоб використовувати 3D-принтери, необхідно вміти моделювати, програмувати. На жаль, університети відстають від сучасних технологій. Але цього можна навчитися на відповідних інтернет-ресурсах.

https://www.coursera.org/
https://www.khanacademy.org/
https://www.edx.org/
https://www.udemy.com/

 

Атмосферу розбавляв  музичний гурт «Перекоти Поле». Слухачі тепло вітали молодих виконавців оплесками. Після перерви на сцену запросили учасницю з Москви Варвару Перекрест. Вона навчалася у чотирьох університетах трьох країн: Росії, України та Великобританії. Темою її виступу стала  «Освіта майбутнього». «Навіщо нам освіта?» - запитує Варвара. Люди навчаються з різних причин. Тому що до цього змушують батьки, це правильно та закономірно, щоб отримати згодом роботу чи новий статус, аби мігрувати… Сучасну освіту доповідачка демонструє ілюстрацією, на якій зображено чотири різні будинки. Вони уособлюють багаж знань студента. Освіта порівнюється з дахом для цих будівель, який є однаковим для кожного з будиночків, незважаючи на те, чи підходить він йому. Нашу освіту транслює викладач. Він є центром сучасної освіти. Процес навчання відбувається наступним чином: учитель розповідає студентам інформацію, однакову для усіх. Це неправильно. Саме студент повинен бути центром, а викладач має розповідати йому те, що зробить його кращим. Що відбувається зараз? Швидкість старіння знань прискорюється. Після закінчення навчального закладу ми маємо лише непотрібний та несучасний багаж знань. У такому разі є простий вихід: треба перш за все навчати студента вчитися. Та розвивати у ньому наступні якості та вміння: «Transferable skills», командна робота, ініціативність, самостійність, самонавчання, відповідальність, розвиток мислення, креативність.

Наступною була доповідь учасника зі Львова - «Завтра – це вже майже сьогодні. За скільки часу технології змінять наше життя?».«Ми говоримо про майбутнє, - розпочав свій виступ Віталій Засадний, - але що таке майбутнє? Що є показником того, що майбутнє настало?»На запитання до залу, хто з присутніх користується смартфоном, більшість присутніх підняла руки. Віталій акцентує увагу на зміні нашої повсякденності та її деталей. Період, в якому живемо ми, доповідач називає найцікавішим. Але наші можливості зараз – не межа, через кілька десятків років ми матимемо можливість це побачити.

Зауважує й доповідач те, що технології можуть розвиватися швидше, ніж людство. «Ви ж дивилися «Матрицю»,  то знаєте, до чого це може призвести?» - жартує (чи все ж ні?) доповідач. Посилається Віталій на праці Реймонда Курцвейла, який передбачає, що інформацію у майбутньому нам вивантажуватимуть, як у трилогії «Матриця» –  своєрідною «флешкою» безпосередньо у мозок. А спілкування між людьми повністю перейде у віртуальне.

 «Ви стаєте іншими, коли починаєте діяти, а не лише мрієте», - так почала свій виступ Ангеліна Оверчук - співзасновник школи NobullshitPR та  блогу про натхнення «InspirationBreakfast». Приїхавши з Києва, вона привезла з собою цікаві ідеї та намагалася допомогти молодим людям знайти сили, натхнення та бажання рухатися вперед. Маленькі діти змінюють напрямки своїх занять і гуртки дуже швидко. Батьки схвильовані такою «вітряністю» дитини. Вони хочуть стабільності і їхні мотиви, звісно, найкращі. Але не варто забувати, що стабільність грає з нами  в жорстку гру. Стабільність – це однаковість. «Як цікаво, - каже Ангеліна, - адже світ – це поєднання хаосу та системи». Хто є  нашим ворогом сьогодні? Натхнення. Ми часто кажемо собі сидячи за роботою, що у нас просто немає натхнення. Просто відмовка й не більше. Так само недисциплінована людина називає себе творчою.

Доповідачка робить поділ слухачів у аудиторії на 3 категорії:

90% - скептично налаштовані (мовляв: «Ну, здивуй мене»)

9%  - сприйматимуть інформацію («можливо, я тобі повірю й зроблю це»)

1 % - не просто слухали, а й згодом підуть і зроблять щось.

Якщо ми вже говоримо про щось, то ми хочемо діяти. «У вас є цілі на наступний рік? – запитує Ангеліна, багато рук у залі здіймаються вгору, -  я маю рішення для того, щоб зробити перший крок для здійснення ваших цілей. У мене є листівки, які вам допоможуть. Хто бажає отримати ці листівки?» - ще більше рук підіймається. Доповідачка посміхається та вдруге повторює запитання: «То хто бажає їх отримати?» - із залу встає одна слухачка та наближається до сцени, щоб взяти свою листівку. За її прикладом кілька десятків слухачів зробили те ж саме. Пояснень не знадобилося. Усі й так зрозуміли, що таке дія, а що таке бажання.

За кілька секунд до свого виступу увійшов до залу останній доповідач TEDxLNU Богдан Тихолоз, літературознавець, доцент ЛНУ ім. І.Франка, заступник декана факультету журналістики. Те, що прийшов так пізно, доповідач пояснює тим, що лише приїхав з Києва:«Я проміняв зовнішній майдан на внутрішній. Тут теж територія свободи. Щоправда, там ділянка політичних гасел, тут –  мудрості.»

Тема Богдана Тихолоза – спроба літературної футурології: «Що читатимуть люди через 100 років?». «Якби я був з вами до кінця чесним, я б відповів, що не знаю. Не думаю, що й люди у ХХ столітті знали про те, що читатимуть люди нашого століття.» Цифру 100 доповідач вважає дуже умовною. Важливішим є питання не що читатимуть, а чи читатимуть узагалі. Доповідач вважає, що якщо ми не читатимемо, то далі просто не протягнемо. Йдеться навіть не про розвиток, а про життя у дусі. «Читай, бо інакше вмреш» - так можна сформулювати правило-засторогу.  А що якщо все ж таки перестанемо? Якщо не розвинемо свою культуру читання, то не станемо тими, хто здатен узагалі творити власне майбутнє.

Якщо читатимуть, то:

-         Що?
Усе! Книги, газети, журнали,  листи, щоденники. Слово надалі буде інструментом інформації.

 

-         Кого?

Своїх і чужих! Давніх і нових!
«І мертвих, і живих, і ненароджених»

Українська література не розчиниться у просторі. А ми не читатимемо лише те, що популярне усюди. Бо цікаві ми не тим, чим подібні, а тим, що ми можемо запропонувати своєрідного, зокрема особливого в плані національному.

 

-         Хто?
Люди, які живуть активним соціальним життям. Доведено, що найактивніші користувачі мережі Інтернет водночас є й найактивнішими читачами.

 

-         Чому?
 Бо навчили, бо вміємо,  бо цікаво, бо хочеться, бо треба…

 

-         Навіщо?
Щоб знати себе, щоб пізнати себе, щоб пізнати іншого, щоб стати собою, щоб стати іншим..

 

«Книги – морська глибина» , тому й читати треба так:  пірнути, але випірнути і піднятися зовсім іншою людиною після прочитання. То що все ж таки читатимуть люди через сотню років? Богдан Тихолоз відповідає так: «Те, що напишемо ми з вами».

«TEDxLNU» завершився подякою учасникам та організаторам.

Соломія Джуровська

Фото Зоряни Козачок