ЛНУ ім.І.Франка
English version  
 
 

НОВИНИ ФАКУЛЬТЕТУ

 
Головне меню
Головна сторінка Iсторiя  та сьогодення Керiвництво Кафедри Лабораторії Магiстратура Аспiрантура Виховна робота Абітурієнтові Наукові видання Рада молодих вчених Прес-служба Iнститут екологiї  iнформацiї Творчий доробок студентів
 
Наші друзі
 

 
 


 

Анастасія Станко: «Ніяких «я думаю»

16 квітня 2015 року у 303 аудиторії факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка відбувся майстер-клас з журналісткою Громадського телебачення Анастасією Станко.

Гостя розпочала із короткої розповіді про історію створення Громадського телебачення та його команду, після чого наголосила на важливості тих, хто на нього підписаний: «Медіа – це бізнес. Інформація – це товар, який продається. Підписники – це гроші, бо підписка може бути платною». Також Анастасія додала, що потрібно знати, як подати матеріал: «Неважливо, чи це статус у соціальній мережі, чи відеорепортаж, головне щоб він добре продався».

Зустріч проводили у формі запитання-відповідь. Кожен охочий мав змогу запитати у журналістки про те, що його цікавить. Розпочав професор  Василь Лизанчук словами: «Ваша оцінка, ваше ставлення, ваше розуміння, ваше бачення – підписаний закон про суспільне телебачення. Яким Ви його надалі бачите?», - на що гостя відповіла, що це «трохи гра, трохи обман». Свою думку журналістка пояснила на прикладі того, що на Першому телеканалі дуже застаріле обладнання. «На короткому прикладі показую, що так – ми робимо реформи, так  коаліційні угоди записали, що ми хочемо створити суспільне мовлення, воно ніби створюється. Але техніка це одне з найдорожчих речей, це справді те без чого не може існувати навіть мовлення. Тобто це реформи, але не зовсім реформи».

Наступним було запитання, яким чином достукатись до людей у Європі, які знають про російську пропаганду, проте українським ЗМІ також не довіряють до кінця. У відповідь журналістка поділилась своїм нещодавнім досвідом з Сербії з конференції ОБСЄ щодо безпеки журналістів: «Російські журналісти дуже серйозно працюють, вони розклали свої книжки про український терор, розповідають про концтабори, ніби вони існують. Ми кажемо – це не правда, а всі такі : «Та ми знаємо, та ми знаємо». … У них є запитання і до нас, наприклад , чому ми заборонили їздити російським журналістам в Україну? Російські ЗМІ знаходять журналістів тут, у них з цим проблем не буде,  але для усього західного світу це  вважається актом цензури … Це новий вид інформаційної війни, і вони ще не знають, як з нею боротися. Моя  позиція є така, що говорити треба правду, тільки правду і нічого крім правди».

Більше того, на прохання одного із студентів факультету, Анастасія Станко поділилася враженнями із зони АТО та полону. Вона розповіла, що для всіх важливо  першими викласти в мережу інформацію : «Записуєш і відправляєщ зразу на сайт,  паралельно твій оператор стоїть і знімає цю людину, а ти ще на один пристрій знімаєш, щоб викинути його першим. Через дві години це вже не буде нікому цікаво». Гостя зізналася, що приходиться говорити і про втрати, хоча краще, щоб це сказав людині хтось із рідних. «Я зразу ставлю свою маму і думаю, що би вона відчувала якби з екрану телевізора їй сказали, що її дочка загинула. Але про втрати говорити треба». Більше того Анастасія розповіла, що була у всіх найгарячіших точках  і додала: «Журналіст повинен бути там, де є новини. На жаль, так сталося, що подіями є війна. ..Коли ти виходиш там, ти не думаєш де ти будеш знімати, а куди ти впадеш якщо буде летіти міна. Все відбувається дуже швидко».

На запитання чи не страшно та як побороти страх, коли ти дівчина, журналістка пояснила, що дівчатам на війні легше. Більше того, всі журналісти громадського телебачення проходять підготовку з технічної медицини.

З наступного року на факультеті журналістики планують відкрити нову спеціалізацію – воєнна журналістика, саме тому Тетяна Бурдега запитала думку гості, чи варто виховувати таких журналістів та якою мала би бути підготовка. Анастасія відповіла, що  безумовно варто та порадила  студентам постійно вчитись, але паралельно не забувати про практику, адже одне доповнює інше. Сама журналістка та команда Громадського телебачення постійно вчаться, відвідують тренінги, щоб встигати йти в ногу із часом. Журналістка  звернула увагу і на те, що журналіст має бачити з двох позицій. Він повинен передавати те, у чому він сам переконався, нехай це будуть навіть примітивні речі, такі як запах, або те, що перед очима: «Ніяких «я думаю». Ви подаєте інформацію , але заповнюєте її від себе. Журналіст не може коментувати, він має робити прості висновки з того, що він побачив, підсумовувати».

На закінчення гостя розповіла,  які гаджети завжди з нею: «Найкращі репортажі я зняла на цей айфон і фотографії теж». Також журналісту треба мати із собою wi-fi-роутер і безліч зарядок та акумуляторів, щоб не бути залежним ні від кого.

Олена Ільків

Фото Олесі Мачіхи