ЛНУ ім.І.Франка
English version  
 
 

НОВИНИ ФАКУЛЬТЕТУ

 
Головне меню
Головна сторінка Iсторiя  та сьогодення Керiвництво Кафедри Лабораторії Магiстратура Аспiрантура Виховна робота Абітурієнтові Наукові видання Рада молодих вчених Прес-служба Iнститут екологiї  iнформацiї Творчий доробок студентів
 
Наші друзі
 

 
 


 

Вуличний Університет 2.0. Лекція перша: «Чому Шевченко?»

 

Незважаючи на те, що 2014 рік  почався відносно недавно, він вже став для українців роком подій і дат, які ввійдуть у вітчизняну історію. Скандальні «диктаторські закони» 16 січня, які частково стали каталізатором Майдану, криваві події  19-22 січня на вулиці Грушевського в Києві і, зрештою, 22 лютого , коли Майдан славив Героїв Небесної Сотні, завдяки яким у країні відбулось перезавантаження.

Такою ж знаковою є і дата 9 березня 2014 року – 200-річчя від дня народження видатного українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка.

Звісно ж, упродовж історичних подій наш народ супроводжували й надихали геніальні українські класики. Плакати й банери із зображенням революціонера Тараса Григоровича на стінах столиці і сьогодні спонукають до дещо іншого погляду на його особистість.

Таку ж ініціативу нового бачення українського генія перейняв Вуличний Університет у Львові. Спільно з ГО «ІДЕА- Разом» та Львівським палацом мистецтв у рамках проекту організовано чотири лекції за участю відомих літературознавців. Їх мета – спроба переосмислити постать Тараса Шевченка без пафосу та ілюзій.

Координатор Вуличного Університету Тарас Прокопишин зазначив: «Ми не хочемо возвеличувати його тільки через те, що це роблять всі і назва  циклу лекцій «Шева» не мусить нікого ображати. Так по-своєму називає поета молодь».

Першим перед присутніми виступив літературознавець, доцент факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка Богдан Тихолоз, темою доповіді якого стало доволі інтригуюче запитання: «Чому Шевченко?». «Чому саме Шевченко і чому ми говоримо про нього саме зараз?Питання доволі дитяче,- зауважує Богдан Сергійович. – Але дитячі питання, як правило,є найскладнішими».

Отже, чому Шевченко?

1.     Тому, що харизматик.

   Із грецької мови слово «харизма» означає «дар», «милість». Якщо розглядати глибше, - «дар Божий», «милість Божа» чи «іскра». Тобто, харизматик, – людина щедро обдарована (Богом, батьками, генофондом нації тощо). Проте чи не найголовніший його хист - це бути собою всупереч обставинам, що передбачає талант бути людиною, а отже, бути з іншими людьми. Харизма – це також і вміння завойовувати прихильників.Культ Шевченка, який сьогодні вважається штучно насадженим, - поет  вигадав сам. Люди, які потрапляли в гравітаційне поле його поезії могли любити Тараса Григоровича, могли ненавидіти, але їм  не вдавалося чинити опір його харизмі.

2. Шевченко зробив себе сам.

Харизма – це добре, але її можна зреалізувати, а можна іпроігнорувати. Тарас Шевченко був людиною, стартові можливості якої рівнялися нулю. Такий собі український «self made man» - людина, яка зробила себе сама, бо раб, який став національним лідером – це, безперечно, творчий успіх.

3. Тому, що козак.

Дослідниками однозначно встановлено, що Тарас Грогорович походив із закріпаченого козацького роду, а його дід, ще й до всього, брав участь у Коліївщині. Не тільки козак, ще й гайдамака, а ще й названий Тарасом (із грецької мови  - «неспокійний», «бунтар»), що свідчить про генетичну волелюбність.

4. Бо кобзар.

Перш за все, кобзар - це поет, і для Тараса-поета була важлива музика сенсу, музика смислу, ритм.  Пригадуєте вірші, які знаєте з дитинства? Поезія має особливу гравітаційну силу, і той ритм, яким ми пронизуємось,  заучуючи його вірші, насправді є ритмом нашого серця, ритмом, який ми чули ще тоді, коли були в материнському лоні. Тобто ритм – це те, що організовує все наше буття. І тому, прочитавши «Кобзар» усвідомлено, від початку і докінця, Ви не залишитесь байдужими, якщо Вас…народила жінка.

5. Бо пророк.

Шевченко НЕ український Нострадамус. Пророк - це людина, яка відчуває себе резонатором  Всесвіту, а передусім – посередником між Богом і людьми. Найбільше на нас впливають ті тексти, коли ми майже підсвідомо констатуємо, що у них поруч із голосом автора чуємо ще чийсь, наприклад, коли митець каже: «Це не я пишу, це мною пишеться». У Шевченка такого досвіду надзвичайно багато. Він,звісно, не вказував прізвищ Янукович чи Путін, був простою грішною людиною - не святим, але далекоглядним. Саме у цьому і полягає зараз пророча сила «Кобзаря». Ми самі знаходимо у ньому як запитання, так і відповіді.

6.Тому, що мученик.

Сучасну молодь більше цікавить Тарас Шевченко переможець та успішний, аніж старий, суворий і замислений. Це правильно, однак прослідковуючи його життєвий шлях, варто сказати, що образ Шевченка-мученика небезпідставний. У селі, де жив Тарас, було 17(!) покриток. «Кохайтеся, українці, та не з москалями…» ,- напише він. Здогадуємося чиїх дітей носили ті жінки. Його це боліло і він лише писав те, що бачив навколо себе.

7. Тому, що українець

Тарас Григорович усвідомив себе українцем, коли України як такої вже не було, і коли її ще не було. Апелюючи до сучасності, можна сказати, що видатний зараз Шевченко вийшов на Майдан ще тоді, коли його не існувало. Він віднайшов у собі ресурс для створення у своїх віршах України, яка відродилась і вустами його заговорила.

Якщо не Шевченко,то хто?Хто міг посісти це місце у народній свідомості?

Можливо, це міг бути Григорій Сковорода, портрети якого висіли у хатах до появи батька-Шевченка. Але  Сковорода був людиною, яка тішилась з того, що «світ її ловив, але не спіймав», людиною, яка дбала про особистісне спасіння, а не про спасіння того народу, до якого належить. Він не міг виконати тієї місії, яку пізніше виконав Шевченко.

Батько нової української літератури Іван Котляревський? Він збудив Україну гомеричним сміхом «Енеїди», яку всі вивчали у школі. Але це був сумний сміх – сміх  на руїнах української Січі.

Микола Гоголь? Без сумніву, він приніс в українську літературу багато, проте його пошуки власного «я» були важливішими, та й сам він згодом писав: «…не могу понять, какая у меня душа, - хохлацкая или русская?»

Пантелеймон Куліш? Людина, яка багато зробила для розвитку української культури, але він любив не стільки Україну в собі, як себе в Україні.

Михайло Драгоманов? Не був впевнений у тому, наскільки потрібна українська національна справа.

Іван Франко? Шевченко зробив свою справу до нього. Іван Якович був чи не першим  українським європейцем,але випереджав свій час, та й ідеї його не завжди були близькими та зрозумілими.

Шевченко тому, що це таки Україна, і коли вона повертається до себе й намагається усвідомити, хто вона, куди і навіщо йде, - тоді їй страшенно потрібен батько-Тарас.

На лекції побувала Христина Лушина

Фото Тараса Кирилича