ЛНУ ім.І.Франка
English version  
 
 

НОВИНИ ФАКУЛЬТЕТУ

 
Головне меню
Головна сторінка Iсторiя  та сьогодення Керiвництво Кафедри Лабораторії Магiстратура Аспiрантура Виховна робота Абітурієнтові Наукові видання Рада молодих вчених Прес-служба Iнститут екологiї  iнформацiї Творчий доробок студентів
 
Наші друзі
 

 
 


 

Різдво гряде!..

 

«До народження Месії залишилося мало часу. Якщо до цієї події не готуватися, то вона застане нас зненацька. І з чим тоді прийдемо до яскині Ісуса, що принесемо в дарунок?» - із цим запитанням звернулася до студентів факультету журналістики солістка національної капели «Трембіта» Ярина Коваль. Тож, щоб спудеї, попри надмірну зайнятість у сесійний час, замислилися і над вічним, викладачі кафедри радіомовлення та телебачення 23 грудня організували круглий стіл «Українські колядки і щедрівки».

Лунала коляда, звучали вінчування… Також пані Ярина навчала молодь українських традицій та ділилася з нею цінними думками: «Те поняття Різдва, яке нам подають ЗМІ є, як на мене, похабним (Діди Морози, червоні шапки…). На сьогодні засилля рекламою шалене. Проте це не збагачує наc духовно». Розповіла солістка й про події, які творять нашу історію та нас. «У 1987 році ми заснували Товариство Лева. Треба було колядувати, та не було збірників. Я передрукувала колядки у виконанні о. Васильян. Вирішила йти шляхами Тараса Шевченка. Він мав захалявні книжечки, а я хотіла, щоб ми носили кишенькові. Добилася – видали «Колядки» тиражем 70 тис. Тож перший Вертеп ми поставили у Палаці Україна в Києві. Ми заговорили про Голодомор. Оце Вертеп! А зараз й у ньому – політика. На жаль, немає критики.., бо якщо була б, то нецензурний репертуар зник би».

Ярина Коваль наголосила й на тому, що мусимо мати історичну пам'ять. «Я не хочу занедбувати того укладу, яким жили мої предки. Нехай він буде простим і вічним. У нас вже й так багато вкрали. Деколи чую: «Не піду до церкви, послухаю Літургію по радіо». Гаразд, тоді ввімкніть програму «Смак» і не сідайте до Святої вечері. Щодо Нового года – це не моє, це календарна сторінка, яка перегортається. А вишиванка… Хіба ж потрібно ходити до Академії мистецтв, щоб навчитися сорочку вишивати. Моя бабуся мені передала секрети цього мистецтва… Безліч усього в нас відібрали, та все ж - це добре, що надається нам у спадок, не знищать ніколи. Навіть якщо б спалили бібліотеки. Маємо такий комунікативний засіб як усна народна творчість. Як воно інтимно звучить - «з уст в уста», - висловила думки солістка капели «Трембіта». Та, щоб пам’ятати, потрібно чи то колядки, чи пісні переспівувати від початку до кінця.

 Тому пані Ярина закликає студентів внести нове життя у львівські кавярні: «Хрумнули щось та й колядуйте». А також заохочує сповіщати радість Різдва Христового серед ближніх, по домівках. Дає настанови: «Колядники повинні бути святочні. Це люди, послані Богом до хати, від яких почасти залежить не лише наступний рік, а й подекуди ціле життя. Коляда – це не заробіток. Коли приходять із колядою, то не потрібно давати бозна які гроші. Слід прийняти їх як дітей Господніх».

Про те, як звіщати про прихід Спасителя, студенти зрозуміли, прослухавши аудіозапис із щедрівками у виконанні срібного тенора світу Івана Козловського.

Тож, сподіваємося, що присутні на круглому столі уже готують дари для Ісуса. А також, що коляда цих свят буде дуже гучною.

Записала Оксана Загакайло

Фото автора