ЛНУ ім.І.Франка
English version  
 
 

НОВИНИ ФАКУЛЬТЕТУ

 
Головне меню
Головна сторінка Iсторiя  та сьогодення Керiвництво Кафедри Лабораторії Магiстратура Аспiрантура Виховна робота Абітурієнтові Наукові видання Рада молодих вчених Прес-служба Iнститут екологiї  iнформацiї Творчий доробок студентів
 
Наші друзі
 

 
 


 

Мирослав Лазарук презентував книгу «Посаг для приречених»

7 травня 2014 року в стінах Франкового вишу відбулась творча зустріч з письменником, критиком, мистецтвознавцем,журналістом і випускником факультету журналістики Мирославом Лазаруком. На ній він презентував своє дітище «Посаг для приречених», розповівши про історію створення книги, поділився своїми спогадами про навчання на факультеті і про те,як на риболовлю з Вінграновським їздив.

Мирослав Лазарук родом із Коломийщини, непересічна особистість в українській літературі та пресі, адже в його доробку немало-небагато - 15 книг. Письменник є лауреатом премій ім. Ірини Вільде та Івана Нечуя-Левицького за нову прозу, які йому вручив Микола Вінграновський. Зараз живе і працює в Чернівцях,є директором музею Володимира Івасюка.

Мирослав Лазарук зі щемом згадує свої студентські роки на факультеті. Розповідав,що колись був старостою і боявся тодішнього декана Йосипа Цьоха. Оскільки на журналістиці колись навчались здебіьшого хлопці, то дружили вони з філологами. Коли не вистачало дівчат, то ходили на філфак і вибирали кращих. Майстер пера каже, що забути всі журналістські принципи і тонкощі – це як «пуля в лоб». Мирослав Ярославович зазначив, що в його житті багато парадоксів: де тільки не крутився і чим тільки не займався письменник. А ще в нього є дивні вподобання: «Дві речі я не люблю: рахувати власні книги і гриби, хоча гриби я люблю».

Про долю матері і тітки, як і всього покоління українців , яких на саме Різдво 1946 –го «згребли» і завезли до Сибіру йдеться в книзі « Посаг для приречених». Вона є доволі актуальною, адже може відповісти на багато запитань, які вже століття є для нас болючими, а також поєднує в собі три стилі: публіцистичний, документальний та художній. Назва книги викликала багато запитань. Автор пояснив,що «посаг» дається нам від Бога,а ми, українці, приречені,бо є в’язнями власних думок. Та пропри  всю трагічність,книга завершується хепі-ендом, позитивним виходом: «Вона показує, що світло по дорозі до майбутнього таки є». В одній із новел йдеться про його тітку:коли вона дізналася про офіційну незалежність України,то в неї від радощів зупинилось серце. «Тоді я зрозумів,що помирати можна і від щастя», - згадує письменник. 

Гість відповів на запитання, над яким не раз задумувався: що ж таке література? «Література - це правда, інколи вона буває химерною,але вона є в тому, як її бачить кожен письменник». « Усвідомлення того ,що тебе читають – це найважливіше»,- вважає Мирослав Лазарук. Проте сам він каже, що не знає, ким є насправді. « Диплом журналіста в мене є,а диплома письменника – немає. Я поки не дав собі остаточної відповіді».

Писати Мирослав Лазарук почав ще у дитинстві. Каже, що ні з того ні з сього написав оповідання про Ластівку. Так і загубив. Згодо, коли закохався, почав писати вірші. « Кохання – страшна паскудна штука. Не дай Бог,але дай Бог кожному» , - жартує письменник. Та коли пережив смерть рідних, то залишив поезію і продовжив писати прозу. Також автор розповів про свою першу книжку «Коломия», а також про « Інаугурацію лепра». « Я писав тонку правду,вона міцна металева,яка тягнеться від мого серця до інших», - розповідає письменник. Також гість поділився із своїми думками щодо політичної ситуації в країні:«Невже ми така нездала нація,адже євреї 40 років ходили пустелею і тепер мають державу,а ми добудувалися до того,що нічого немає?Державу потрібно будувати на ділі ,а не на словах!». Автор також обурений тим, що книги не потрібні владі,а тому їх погано розповсюджують.

Не без уваги залишився його друг і письменник Микола Вінграновський. Мирослав Ярославович каже,що багато чим  йому завдячує, а також згадує, як їздив з ним на рибалку. Цікавим відкриттям для присутніх було те, що письменник також пише оповідання і поезію для діток. Мирослав Лазарук закликав всіх бути розумними і багато читати. « Хто не читає – той не думає.- вчить митець.- Бачимо тільки те,що є у вікні,а більше нічого не бачимо – треба дивитися ширше».

Під кінець зустрічі автор прочитав свої найромантичніші вірші, а студенти оплесками подякували письменнику за його плідну працю, а також мали змогу  придбати собі один з творчих доробків автора, поповнивши власну бібліотеку.

Діана Горбань

Фото Мар'яни Оленської та Олександри Присташ