ЛНУ ім.І.Франка
English version  
 
 

НОВИНИ ФАКУЛЬТЕТУ

 
Головне меню
Головна сторінка Iсторiя  та сьогодення Керiвництво Кафедри Лабораторії Магiстратура Аспiрантура Виховна робота Абітурієнтові Наукові видання Рада молодих вчених Прес-служба Iнститут екологiї  iнформацiї Творчий доробок студентів
 
Наші друзі
 

 
 


 

Віталій Портніков: «Україні історично пощастило»

Минулого тижня студенти-журналісти Львівського національного університету імені Івана Франка зустрілися з генеральним директором телеканалу «ТВІ», оглядачем радіо «Свобода», журналістом і публіцистом Віталієм Портніковим. Зустріч не цілком стосувалася звичних розмов про дотримання журналістських стандартів чи способів професійного вдосконалення. На ній гість порушив актуальні питання щодо сучасної революційної ситуації, підсумував те, чим для України став Євромайдан і висловив думку, що молодому поколінню журналістів випав унікальний шанс – своєю інформаційною діяльністю виформовувати правильний тип мислення у суспільства, яке готове будувати нову й могутню державу.

Про етнічний опір  

Розпочав зустріч Віталій Портніков із твердження, що за 23 роки свого незалежного існування Україна так і не змогла стати самостійною державою,здатною без чужого впливу обирати власний вектор прогресу,вдосконалювати рівень різноманітних галузей чи без зайвих проблем входити в міжнародні організації, які б дали можливість країні зміцнити позиції на світовій арені. Та, незважаючи на залежність, особливо від східного сусіда, який упродовж віків так і прагне частина за частиною присвоювати українські території, була і є річ, яка упродовж віків тримає суспільство – його етнічний опір. «Він продовжує залишатися єдиною можливою умовою існування держави, набуваючи різних форм. Наприклад, у 2004 році він набув фольклорно-політичної форми і після Помаранчевої революції всі почали говорити про трипільську культуру та велич нашої цивілізації, але суспільство не покидали радянські стереотипи, які стали єдиним фактором, що об'єднує Україну та Росію», - зазначає журналіст. Як він вважає, після кількох років, а саме у 2010-му, із приходом нового режиму, всі ніби інстинктивно відчували, що рухається він не у зовсім правильному напрямку. Тому  у листопаді, коли президент згорнув євроінтеграційну кампанію, цим самим відібравши в українців надію на якісно новий рівень життя, народ повстав...

Про роль Євромайдану та архаїчність боротьби

Таке явище як Євромайдан-2013-2014 року Віталій  Портніков трактує як певний збіг обставин, що звично й завжди буває перед революціями. Спікер пояснює: для Галичини Асоціація з ЄС була запереченням політичного режиму Росії, тоді як жителі Сходу сприймали її як крок до посилення економічного розвитку і не більше. Але легко було зрозуміти, що ні те ні інше не мало місця в інтересах російської владної верхівки, якій і підпорядковувався «гарант». Як каже Віталій Портніков, Майдан став явищем формування нації без етнічних, майнових і політичних кордонів. Зазначив тут гість і ще одну незвичайну річ, а саме – архаїчність революції. Журналіст згадав, як його колеги з Росії, слідкуючи за революційними подіями в Україні, неодноразово підмічали: «Ти подивися, вони ж такі архаїчні: співають гімн, читають молитви, ходять із металевими та пластиковими щитами», а він відповідав: «Саме такими мають бути люди у час подібних і вагомих для нації подій. Їх гуртують спільні інтереси, етнічна приналежність, бажання об'єднувати й будувати державу, нехай і впродовж десятиліть покалічену, зуміти її підняти». Провів спікер і цікаву паралель з Війною за незалежність в Ізраїлі впродовж 1948-1949 років, солдати якої також використовували саморобні щити та зброю.

Про Український гімн та зміну реальності

Зустріч журналіста зі студентами співпала в день відзначення ними одного із символів української нації – Державного гімну. Сьогодні, як сказав Віталій Портніков, він став символом рівноправ'я для постраждалого суспільства, певним історичним нонсенсом …Хто б міг подумати, що у ХХІ столітті жителі закордону ходитимуть по вулиці з українськими прапорами та виконуватимуть пісню, що ось уже упродовж півтора століття єднає наш народ?  

Як зазначив Віталій Портніков, в Україні вже відбулася зміна реальності, хоча далеко не всім це вдалося помітити. Вона полягає в тому, що сформувалася сучасна нероз'єднана політична нація, яка усвідомлює важливість власного згуртування, але поки цей процес зупинився на кордонах Сходу, що не забороняє припустити: ми вже виграли в Росії, яка тільки й те має, що газову трубу та впевненість у тому, що є сильною і насилає на нас страх.

Про перші нелегкі тижні нової незалежності

Підтверджуючи думку про скомпрометовану 23-річну незалежність нашої держави, Віталій Портніков вважає, що справжнім Днем свободи для України настало не 24 серпня 1991 року, коли під стінами Верховної ради котрий день поспіль тривало голодування, і не 1 грудня 1991 року, коли відбувся Всеукраїнський референдум на підтримку життя у вільній країні. Цим днем стало  22 лютого 2014 року, коли останній намісник Росії залишив кордони нашої держави. Саме тоді Україна сама почала обирати, а не узгоджувати свій вибір з іншою країною.«Ми живемо в перші тижні незалежності. І саме від вас залежить, яку державу ви створите, в якому будинку житимете. Сьогодні ми не повинні говорити, як було, зараз треба думати над тим, а як же має стати! - закликає Віталій Портніков. –У нас один вибір: будувати нову державу та вести чесну гру!»

Про модель вільного ринку

Єдиним шансом для українців змінити правила гри і почати важко працювати є обрання моделі вільного ринку. Вона дає можливість переміщуватися та конкретно роз приділяти кошти. Однією з умов на її перехід є передання Європі  частини суверенітету України, так, як це зробили інші європейські держави.. Та й кошти, які виділятиме Європейський Союз, підпадуть під його ж контроль і він слідкуватиме, в якому руслі та чи інша держава їх реалізовує.

Про унікальний шанс для журналістів

Віталій Портніков впевнений, що сучасні революційні події є для прийдешніх журналістів неймовірним історичним шансом, коли випадає можливість на наполяганню чесного висвітлення інформації, діями за принципами демократії, однієї з показників якої є вміння мирно, але впевнено заявляти, наприклад, чиновникові, про неприйнятність дій, його обурливу політику…Гість згадав і про своє сприйняття  журналістики під час навчальних років, коли іронічно ставився до радянської преси, яка в один момент накрилася «мідним тазом». Тепер настав новий час для вітчизняної журналістики, в найближчому часі вона стане бізнесом, а не задоволенням для олігархів. «Люди прагнутимуть чесного інформування, а не прислуговування владі. Якщо ви хочете посісти таке місце в журналістиці, то приходьте».

У присутніх студентів залишилися неоднозначні враження про зустріч із їхнім старшим колегою. Третьокурсник Остап Яриш вважає, що журналісту , виходячи із суб'єктивності, вдалося відкрити новий погляд на революцію. «Звісно, деякі його думки були доволі суперечливі, але мені здається, що ґрунтувалися вони на упередженості  до тих чи інших фактів. Інколи буває так, коли після  лекцій виходиш і відчуваєш, що у тобі повно ентузіазму та натхнення, але саме цю не можу до таких віднести», - каже хлопець. Студентка четвертого курсу Діана Луцишин вважає, що журналіст і справді вміє тримати контакт з аудиторією та є професіоналом обраної галузі. «Віталія Портнікова цікаво слухати як фахівця, він уміє пояснювати та аналізувати. Сьогодні було те ж саме: його думки і прогнози, як одного з вигнанців Майдану (змушений був поїхати на декілька місяців до Польщі), щодо «гарячих» питань викликав чималий інтерес. Сам Портніков був у своєму стилі: розумний, влучний, впевнений у собі, як і завжди, зі своїми перевагами і вадами, яких не боїться», - зазначає вона.

Юлія Девда

Фото Зоряни Козачок