ЛНУ ім.І.Франка
English version  
 
 

НОВИНИ ФАКУЛЬТЕТУ

 
Головне меню
Головна сторінка Iсторiя  та сьогодення Керiвництво Кафедри Лабораторії Магiстратура Аспiрантура Виховна робота Абітурієнтові Наукові видання Рада молодих вчених Прес-служба Iнститут екологiї  iнформацiї Творчий доробок студентів
 
Наші друзі
 

 
 


 

Вахтанг Кіпіані: «Українці не дадуть грошей на суспільне телебачення»

 

 Бесіда розпочалася з короткої розповіді про історію створення сайту «Історична правда», який щоденно відвідують близько 10 тисяч користувачів. Разом зі студентами журналіст розмірковував над минулим українського народу та розповідав про специфіку роботи в мережевих мас-медіа: «Журналіст повною мірою може реалізуватись в тих проектах, в яких він сам є начальником. Ми не друкуємо українофобські та російськофобські тексти. Журналіст відрізняється від нежурналіста тим, що пропускає інформацію через сито, апелюючи до свого попереднього людського досвіду».

У 2008 році медійник був шеф-редактором проекту «Великі українці» на «Інтері». Визначення переможців та учасників проекту відбувалося шляхом опитування громадян – зокрема, в українських вишах близько 300 осіб з кожного опитуваного закладу писали на аркушах імена тих, кого вони вважають «Великими українцями», потім формували список з двадцяти найпопулярніших, і вже методом смс-голосування визначали ТОП-20. Вперше перед студентами Вахтанг Кіпіані продемонстрував справжні результати голосування українців з різних міст. Хто тільки не потрапив до рейтингу «великих» - Руслана Лижичко, Стаханов, Святослав Вакарчук, Юлія Тимошенко, Андрій Данилко, всім відомі Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький і Віктор Ющенко. Вахтанг Кіпіані зауважив, що студенти зі Східної та Західної України мали досить різні погляди на тих, хто заслуговує носити звання «великого українця».

Впродовж другої частини зустрічі журналіст ділився з присутніми власними думками щодо стану державного телебачення в Україні: «Один з шляхів нормалізації вестибулярного апарату в людини – не дивитись українське телебачення або дивитись окремі проекти. Історія з українським телебаченням – історія нереалізованих можливостей, втрати першості в певних нішах. Телебачення – це відрізаний «ломоть», його не можна виправити. На Заході є така форма, де суспільство має вплив – це суспільне мовлення. В нас буде суспільне мовлення, але за російським зразком. Ми будемо мати суспільне телебачення з … «УТ-1». Це, знаєте, як щур і хом’ячок. Суть та сама, а піар інший. Відповідно, ми будемо мати суспільне телебачення, на яке суспільство не впливає».

Медійник вважає, що на Заході – в Німеччині чи в Франції - є авторитетні люди, які формують принципи роботи працівника на телебаченні, який, наприклад, має контракт на три чи на п’ять років. Такий працівник впевнений у тому, що його не виженуть з роботи, якщо він покаже чесні новини, оскільки він має контракт і бюджет, який не можна врізати.

«Реалізуючись в телевізорі, ви прирікаєте себе на життя в цензурному і дуже некомфортному просторі. Я працював на «Інтері», «1+1» і майже всюди йшов зі скандалами, і з кожним роком це поле свободи зменшувалось, і навіть зараз я не знаю, де міг би теоретично працювати», - розповів Вахтанг Теймуразович.

Щодо перспектив створення громадського телебачення в Україні журналіст займає чітку позицію, порівнюючи Тб з власним сайтом: «Ні. Українці грошей не дадуть. Це ж ілюзія, що можна зробити, хтось має зробити.  Це треба взяти і зробити. Я роблю «Історичну правду». Ми знайшли дизайнера, програміста, розробили дизайн, відсканували статті, фотографії і «повісили». За дуже малі гроші.»

На закінчення журналіст розповів про те, як завдяки соціальним мережам йому вдалося зібрати кошти для створення майбутньої інтернет-сторінки про Голодомор: «Я просто написав в «Фейсбуці»: «Люди, зберімо гроші». Мені дали дванадцять тисяч гривень. Дві людини дали 6 тисяч, і ще 30 людей – 6 тисяч. Тому це буде сторінка, створена людьми». Студенти із захопленням ставили різноманітні запитання, а медійник охоче відповідав на них та ділився своїми журналістськими спогадами.

 

Ірина Андрейців

Фото Юлії Гриценко