ЛНУ ім.І.Франка
English version  
 
 

НОВИНИ ФАКУЛЬТЕТУ

 
Головне меню
Головна сторінка Iсторiя  та сьогодення Керiвництво Кафедри Лабораторії Магiстратура Аспiрантура Виховна робота Абітурієнтові Наукові видання Рада молодих вчених Прес-служба Iнститут екологiї  iнформацiї Творчий доробок студентів
 
Наші друзі
 

 
 


 

ПІСНЯ БУДЕ ПОМІЖ НАС!

 

Студенти факультету журналістики вшанували пам’ять відомого композитора, одного з основоположників української естрадної музики Володимира Івасюка. 22 травня 2013 року у глядацькій залі ЦКД Львівського національного університету імені Івана Франка відбувся концерт, який організували першокурсники.

Розпочався вечір з акапельного виконання пісні «Чуєш, брате, мій…». Опісля один за одним звучали інші творіння романтика: гуртом учасники виконували композиції  «Водограй»,  «Пісня буде поміж нас!», «Червона рута», із уст дівчат лунали  «Колиска вітру», «Мальви». Тріо хлопців додало  до свого виступу жваві рок-н-рольні рухи, виконавши пісню «Капелюх». А дует Богдани Лясківської та Володимира Нижняка, які увійшли в роль молодих закоханих, порадував усіх присутніх романтичною композицією  «Я піду в далекі гори». Поміж пісні вдало вплелися вірші Дмитра Білоуса про рідну мову як основу людського життя, про синів народу, здатних на самопожертву заради його свободи, а також поезія, присвячена найкращій і найніжнішій жінці, яка стала для Володимира Івасюка сенсом життя, – Пісні. Гармонійно доповнила  музичні композиції акторська гра. Перед глядачами на сцені у трьох амплуа поставав і сам митець. Спочатку він - юнак, який захоплюється грою на проникливій скрипці та виховує у собі національний дух, проти чого повстають батьки, оскільки не знають, яким виросте їхній син. Згодом – студент-хуліган, який познущався із погруддя вождя. На сцені - імпровізована комісія університету, що вже підписала наказ про відрахування неблагонадійного забіяки. Другий Володимир – вже відомий композитор і поет, який розривається між двома скрипками – сумною та веселою, пізнає справжнє кохання, про глибину і щирість якого зізнається тільки у своїх піснях. Про його стосунки ходять різноманітні чутки, яким він навідріз відмовляється вірити, вважаючи, що йому просто заздрять. Та слава засліплює, і композитор радиться тепер не із вірними скрипками, кожна з яких була помічницею у певний момент життя, а із чаркою, у якій прагне втопити свої проблеми. Він не знає справжньої любові та не намагається відкрити душу особистості, пізнати її нові грані. Настає фінальний момент – Івасюк зустрічає двох себе – амбітного студента й талановитого композитора, але вони йдуть від нього, бо перестали вірити, що той повернеться до нормального життя без чарки. Згодом приходить смерть, і  забирає їх із собою…

Наприкінці свята під акорди пісні «Залишені квіти» у виконанні Івасюка актори-першокурсники поклали до портрета композитора рожеві троянди. За докладені зусилля, сумлінну підготовку та  увагу учасникам і глядачам подякував заступник декана з навчально-виховної роботи Ярослав Табінський. «Без пісень Володимира Івасюка українські співаки не перемагали б у вокальних конкурсах, наша музика не була б такою популярною, як є зараз. Він зробив усе, щоб його пісня була поміж нас!» - впевнений Ярослав Ігорович. «Підготовка до концерту, праця над сценарієм були, швидше за все, командними, аніж особистими, - зізнається одна з організаторів дійства Анна Солом'яна. – Ми згуртувались, і на сцені кожен з учасників зреалізував себе, увійшовши у роль. Усі старалися виразити та передати глядачам справжні емоції».

А Володимир Івасюк замислено та з надією дивився молоде покоління студентів із чорно-білого портрета, що стояв на фортепіано, на студентів, які гідно продовжують його музичні традиції та ще довго плекатимуть  і возвеличуватимуть українську пісню, яка завжди буде поміж нас!

Юлія Девда