ЛНУ ім.І.Франка
English version  
 
 

НОВИНИ ФАКУЛЬТЕТУ

 
Головне меню
Головна сторінка Iсторiя  та сьогодення Керiвництво Кафедри Лабораторії Магiстратура Аспiрантура Виховна робота Абітурієнтові Наукові видання Рада молодих вчених Прес-служба Iнститут екологiї  iнформацiї Творчий доробок студентів
 
Наші друзі
 

 
 


 

Вечір пам’яті жертв Голодомору «Голодний подих 33-го»

 

 

У Центрі  культури та дозвілля Львівського національного університету відбувся вечір вшанування пам'яті жертв голодомору за участі студентів факультету журналістики. Ініціатором проведення заходу була асистент кафедри теорії і практики журналістики Юлія Витвицька, співорганізаторами – Катерина Генсіровська та Софія Савка, а учасниками - студенти першого (ЖРН-14с) та третього курсів факультету журналістики.

Вже з перших хвилин у залі запанувала незворушна тиша, яку розбивали акорди сумної мелодії. На сцені поступово почали з’являтися зморені голодом люди - дівчина, що на колінах востаннє проказує «Отче Наш», згадує ще вчора живого братика, маму з татом, а згодом і сама лягає у труну, тому що не може витримати душевного болю. У іншому кінці сцени мати усіма силами намагається бодай на хвилину продовжити життя своїй рідній кровиночці, маленькому синочку. Однак, не судилося, і дитину забирають із собою ангели. І знову відчай. Ці невеликі, але такі болісні сценки давали осмислення того, що роки геноциду української нації були одними із найтрагічніших в її історії.

Окрім щирої акторської гри, студенти розповідали і про сам голодомор, який забрав життя кількох мільйонів людей. Глядачі отримали змогу переглянути фільм про стан українського населення 1932-1933 років, зокрема, усіх присутніх зачепили за живе свідчення очевидців, яким довелося бачити ті моторошні кадри знущання над невинним народом наживо.

Наприкінці заходу одна із першокурсниць виконала пісню з репертуару Оксани Білозір  «Свіча», після якої під нетлінний вогник свічок усі присутні хвилиною мовчання вшанували душі тих, хто помер у важкі роки голодомору.

Після завершення вечора-спомину заступник декана з навчальної роботи Богдан Тихолоз подякував організаторам події, її учасникам і присутнім: «Є речі, які ми не можемо забути, яких ми не можемо пробачити. Ми зібралися тут для того, щоб не тільки пом'янути жертв голодомору, а й подбати про те, щоб наше майбутнє було краще», - додав Богдан Сергійович.

Так, голодомор 1932-1933 років залишив трагічний слід в історії. Це рани, які ще довго не загояться і продовжують боліти…Та чи зуміли ми сьогодні по-справжньому осмислити ту ціну, яку заплатили  українці за урожай цих двох страшних років?

 

Юлія Девда

Фото Марини Шуміліної