I. СТАтті

 

УДК 81’06’373

 

ДЖЕРЕЛА СУЧАСНОЇ НЕОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ ІНШОМОВНОГО
ПОХОДЖЕННЯ ТА ДОЦІЛЬНІСТЬ ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ

Галина Шаповалова

Ужгородський національний університет,

вул. Університетська, 14, 88000, Ужгород, Україна

E-mail: inpcss@univ.uzhorod.ua

 

Проаналізовано основні тематичні групи слів іншомовного походження в сучасній українській мові, з’ясовано джерела запозичень і їхнє значення в мові засобів масової інформації.

Ключові слова: лексичний склад мови, неологізми, запозичення, синонімія лексем, текст, мас-медіа.

 

Встановлення демократичного режиму, зміна економічної системи, потужний науково-технічний прогрес, численні міжмовні контакти, інформаційний вибух спричинили перегляд словникового фонду української мови, який відображав картину світу за тоталітарною ідеологією. Адже мова була тим засобом, інструментом, за допомогою якого ідеологія викорінювала небажані й нав’язувала свої ідеали, погляди й звички, що забезпечували б її ефективне функціонування [6, с. 104-105]. Нові реалії життя дали поштовх до активних змін у словнику, серед яких очевидними стали процес збагачення словника й перерозподіл активної і пасивної лексики. Це виражено передусім у мові українських засобів масової інформації, яка сьогодні характеризується кількісним і якісним ускладненням конкретних сфер мовленнєвої комунікації, різноманітністю норм мовленнєвої поведінки окремих соціальних груп, демократизацією публіцистичного стилю й розширенням нормативних меж, “американізацією”, наслідуванням моди [1, с. 150].

Збагачення лексичного складу мови, як відомо, відбувається двома шляхами: шляхом запозичення нових слів, зворотів, морфем тощо й новаціями, що постали внаслідок власне словотворення.  Обидві ці тенденції простежуємо в сучасній українській літературній мові, однак у мовній практиці журналісти, за нашими спостереженнями, віддають перевагу лексемам іншомовного походження без будь-яких об’єктивних для цього причин. Очевидно, тут варто говорити радше про моду на іншомовну лексику, ніж про неспроможність української мови забезпечити ефективне спілкування у сфері масової комунікації. Подібну тенденцію спостерігаємо і в російській мові, що ще раз підтверджує тезу про вплив моди на мову ЗМІ.

Для з’ясування джерел сучасних неологізмів у мові ЗМІ ми використали найновіші відповідні лексикографічні видання — “Словник іншомовних слів” [7] та “Словник іншомовних слів” С. Морозова, Л. Шкарапути [8]. Як засвідчують ці праці, найпотужніший масив новітніх запозичень — це англіцизми, що, за відомостями О. Стишова, становлять 70-80 % новітньої запозиченої лексики [9, с. 16]. Вони охоплюють такі тематичні групи слів:

суспільно-політичну лексику: саміт, імпічмент, істеблішмент, лобі, кіднепінг, грин-кард, дизайн, офіс, корупція, прайм-тайм, паблік рилейшн тощо;

найменування осіб за фахом, родом діяльності: спікер, бізнесмен, дистриб’ютор, дилер, брокер, інвестор, менеджер, спонсор, монополіст, корупціонер, диск-жокей, рекетир, рокер, шоумен, бармен, бодіґард, букмекер, продюсер, спічрайтер, ньюсмейкер, кліпмейкер, іміджмейкер, грайвер, хакер, юзер та ін.;

економічну лексику: андерлаїнг, ваучер, євро, консалтинг, ґрант, тендер, транш, бартер, бізнес, демпінг, лізинг, маркетинг, менеджмент, трест, концерн, холдинг;

лексику зі сфери спорту: армрестлінг, бейсбол, серфінг, віндсерфінг, боулінг, бобслей, скейтборд, шейпінг, шорт-трек, спідвей, айсинг, трансфер, аутсайдер, плеймейкер;

терміни з галузі інформатики та високих технологій: дискета, курсор, файл, інтерфейс, Інтернет, сайт, чат, банер, провайдер;

слова з царини мистецтва: андеґраунд, боді-арт, брейк, кліп, компакт-диск, римейк, ремікс, саунд-трек, блокбастер, трилер, хіт, хіт-парад, шоу, шоу-бізнес, бестселер;

назви предметів побутової та оргтехніки: кондиціонер, плеєр, тостер, ксерокс, сканер, принтер, факс, модем, ноутбук, банкомат, таймер, пейджер;

назви страв і напоїв: гамбургер, бекон, біфштекс, сандвіч, фаст-фуд, тост, чипси, поп-корн, хот-дог, кетчуп, кока-кола, тонік, хайбол, йогурт (з турецької);

побутову лексику та інші назви: супермаркет, ленч, блейзер, джинси, топ, скотч, хайвей, тренінґ, дайджест, інновація, тінейджер, гепі-енд, супермен, уїк-енд, чартер (у знач. “договір оренди морського або повітряного перевезення вантажів”) [7, с. 977]), паркінг, степлер, лейбл, памперси, мейк-ап.

Набагато меншу групу лексем становлять запозичення з французької мови. Вони представляють такі шари словникового фонду:

суспільно-політичну лексику: арбітраж, департамент, мажоритарний, мерія, муніципальний, опозиція, фракція, парламент, суверенний;

найменування осіб за фахом, характером діяльності: мер, прем’єр-міністр, акціонер, банкрут, волонтер, комівояжер, комерсант, круп’є, кутюр’є, маніяк, сутенер;

економічну лексику: аваль, приватизація, корпорація тощо;

інші назви: аперитив, анкета, презерватив, макіяж, бістро, лімузин, тоталізатор.

Латинізми охоплюють:

суспільно-політичну лексику: вотум, акламація, альтернатива, вето, імплементація, інавгурація, консенсус, легітимний;

найменування осіб за фахом, характером діяльності: президент, губернатор, аудитор, бакалавр, корупціонер, кредитор, меценат;

економічну лексику: акція, аукціон, дивіденд, інфляція, комерція, конкуренція,   кон’юнктура, консорціум, кредит, субсидія, бонус.

Зовсім невелику групу сучасних запозичень становлять німецькі за походженням слова. Це передусім:

лексеми на позначення суспільно-політичних понять: муніципалітет, парламентарій, суверенітет;

номени економічних реалій: банк, банкір, маклер, біржа, вексель, інвестиції, рентабельний;

інші назви: шлягер, автобан, бордель та ін.

Крім того, в мові сучасних українських засобів масової інформації є невелика кількість порівняно недавно запозичених італійських слів (мафіозі, папараці, авізо, казино, піца) та грецизмів (демократія, монополія, іподром тощо).

Поповнення мови запозиченнями — явище неоднозначне. З одного боку, це природний процес, притаманний усім високорозвиненим мовам світу, який сприяє їх оновленню, збагаченню, вдосконаленню. Л. Щерба з цього приводу писав: “…все новые слова или новые значения старых слов, появляющиеся для обозначения возникающих новых идей и понятий или их новых оттенков, ни в какой мере не деформируют язык, а лишь обогащают его” [10, с. 136]. Мас-медіа популяризують нові слова й вислови, і в цьому їх позитивна роль, але є й інший бік, негативний. Журналісти нерідко зловживають іншомовними словами, перевантажують текст неологізмами, роблячи його важким для сприймання, незрозумілим, що суперечить основним вимогам до мови газети — загальнодоступності й комунікативній загальнозначущості [4, с. 20]. Уживання слів іншомовного походження на сторінках газет і журналів виправдане, доцільне, якщо вони є назвами нових предметів і явищ, запозичені з мови-джерела разом з позначуваними ними поняттями . В іншому випадку газетярам варто добирати слова з фонду власне української мови, а не засмічувати її непотрібними запозиченнями, “яловими”, як називав їх І. Огієнко. О. Пономарів зауважує широке й недоцільне використання англіцизмів маркетинг замість українського збут, організація збуту, менеджмент — замість управління, менеджер замість керівник, паблік рилейшнз — замість зв’язки з громадськістю, саміт замість зустріч на найвищому рівні тощо [5, с. 126]. Велика кількість нових слів іншомовного походження, що функціонує в мові сучасної української преси, є справжнім стихійним лихом. На шпальтах періодичних видань ми спостерігаємо сьогодні хаотичне шоу запозичених слів [3, с. 15-16], яке триває і триває. Безглуздими, непотрібними є модні запозичення на кшталт кіднепінг, грин-кард, паркінг, мейк-ап, кастинг, шопінг. Навіщо називати українських людей юзерами, ньюсмейкерами, дистриб’юторами, аудиторами, дилерами, промоутерами, шоуменами, бодіґардами, тінейджерами, адже ці назви не відповідають їх ментальності. У нашій мові існують власні слова для називання осіб, набагато приємніші й мелодійніші: користувач персонального комп’ютера, розповсюджувач, ревізор, організатор шоу, охоронець, підліток та ін. Як пише М. Каранська, принизливо замінювати чудові українські слова “нікудишніми іншомовними ерзацами” [2, с. 56]. Вона виступає проти надмірного вживання лексем альтернатива, глобальний, дефект, ефективне, момент, оптимальний, форум, оскільки для позначуваних ними понять в українській мові є власні назви, милозвучні й близькі її носіям. Дослідниця вважає невиправданим використання лексеми реґіон замість дорогого українцям слова край, а також називання міських Рад меріями, муніципалітетами, голів місцевих Рад — мерами, відділи — департаментами, Верховної Ради — парламентом тощо.

Позитивним явищем у мові сучасних українських засобів масової інформації є паралельне функціонування запозичених і питомо українських синонімічних лексем на кшталт процент відсоток, фактор чинник, номер (видання) — число, сфера галузь царина, тираж наклад, прогрес поступ та інші. Наприклад: “…в одному можна бути впевненим на сто відсотків — з моди ніколи не вийде лише одне — красива фігура” (День. 2002. 22 берез. С. 6); “Прикладом є нафтопереробна галузь України” (ПіК. 2002. 23-29 квіт. С. 18); “Україна досягла певного прогресу у цій царині” (Політика і Культура. 2002. 11-17 груд. С. 23); “У попередньому числі ПіКу ми вже торкалися теми невиконання держбюджету за перший квартал 2002 року” (Політика і Культура. 2002. 23-29 квіт. С. 22). Дедалі частіше спостерігаємо в пресі так звані відроджувані синоніми: аеропорт летовище, карта мапа, фотокартка світлина, вертикальний прямовисний тощо [5, с. 79]: “Деякі ставлять фото глави держави… там, де за прийнятими нормами мають бути фривольні світлини дітей та онуків…” (Політика і Культура. 2002. 19-25 лют. С. 12); “Повертаючись з Франції, на летовищі Шарль де Голь знайомлюся із сьогоднішніми курсами валют…” (Політика і Культура. 2002. 22-28 січ. С. 21); “Словом, розібратися нашим есдекам в європейській політичній мапі так само важко, як Шарікову в листуванні Енгельса з Каутським” (Політика і Культура. 2002. 26 берез.-8 квіт.  С. 13).

Таким чином, у царині неологічної лексики в мові сучасних українських засобів масової інформації функціонує значний масив нових слів іншомовного походження, переважно англіцизмів, до використання яких журналістам варто підходити помірковано й виважено. Адже надмірне вживання таких слів засмічує мову, позбавляє її самобутності й природності. “Отже, —  як закликає М. Каранська, — невтомно шукаймо правильні шляхи й сміливо йдімо по них, наполегливо вивчаймо рідну мову та навчаймо її всіх українських людей, охороняймо й розвиваймо свою мову, щоб зберегти на майбутнє свій доленосний народ на планеті Земля” [2, с. 56].

___________________

 

 

Володина М. Аспекты изучения языка средств массовой информации на филологическом факультете МГУ им. М. В. Ломоносова // Вестник Моск. ун-та. Сер. 9. Филология.  2000. № 6.

Каранська М. Учімося ж мовити — без словоблудства! // Дивослово. 1999.  № 7.

Клименко Н., Скарбницька Н. Шоу запозичених слів // Бібліотечний вісник.  1996. № 4.

Особливості мови і стилю засобів масової інформації. К., 1983. 151 с.

Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради. К.,1999. 240 с.

Потятиник Б., Лозинський М. Патогенний текст. Львів, 1996. 296 с.

Словник іншомовних слів / Уклад. Л. Пустовіт та ін. К., 2000. 1080 с.

Словник іншомовних слів / Уклад.: С. Морозов, Л. Шкарапута. К., 2000.  680 с.

Стишов О. Особливості розвитку лексичного складу української мови кінця ХХ ст. // Мовознавство. 1999. № 1.

Щерба Л. Литературный язык и пути его развития (применительно к русскому языку) // Щерба Л. Избранные работы по русскому языку.  М., 1957.

 

 

SOURCES OF LOANED NEW WORDS IN CONSIDERATIONS
CONCERNING THEIR USE

 Halyna Shapovalova

 

Uzhhorod National University

Universytetska Str. 14, 88000, Uzhhorod, Ukraine

Tel. office: (0312) 4-32-46

Е-mail: inpcss@univ.uzhorod.ua

 

            The author describes the basic thematic groups of loan words in the Ukrainian language. Sources of neologisms are found out and arguments against an excessive use of loan new words in the language of mass media are provided.

            Key words: vocabulary of language, lexicography, neologisms, loan words, synonyms, text, mass media, synonymy of lexemes.

 

Стаття надійшла до редколегії 27. 05. 2002

                                                                    Прийнята до друку 19. 06. 2002

 


© Шаповалова Г., 2003